Санжара Віталій

Персональний сайт


"Чекаючи довго укотре на миті..."
* * *

Чекаючи довго укотре на миті
тісноти і бруду трамваю міського,
пірнаючи геть в ополонки віконні,
ховаючи очі, продовжую нити.
Сварюся з собою, б’ю стіни до крові,
кляну все навколо, бо клясти – це легко:
багатий? падлюка! де вкрав? я теж вкраду;
бомжуєш? тримай, тобі! пляшку, розбиту...
По вуха в лайні і продовжую гадить,
а вголос: сміття – це так гидко, панове!
на кожні півкроку брехні по півтони,
піврадості кожні – соплей три вагони.
Депресія – ліжко мого існування,
заснувши, я рідко, коли прокидаюсь,
бурчу уві сні вже заучені фрази:
прокльони і лайку, як справи? нормально...
І дні-слимаки все тікають крізь пальці,
між днями запою – буденності глюки,
продовжую нити, для змін нема часу;
чи хочу я сенсу? чи знову напитись?
Я спльовую злість, я гордющий аж синій:
я – батько народу, я – син України,
я – гідний, сплюндрований дух свого роду,
типова сволота, підвид паразити...

14.04.2008 р .
* * *
Автор: Санжара Віталій E-mail Web-site| Додано: 07.06.2008
Переглядів: 550
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: