Санжара Віталій

Персональний сайт


Так неминуче пахне осінню
* * *

Так неминуче пахне осінню;
і так нестерпно міцним павутинням,
промінням ледь живого сонця
осіннім смутком огортає...
Сухим пожовклим ароматом,
хвилинами ранкових буднів,
вітрами з присмаками втрати,
високим синьо-сірим дахом
затоплює усе осінній смуток.
Так дивно: ця ріка печалі
повільно і водночас стрімко
потоком сонним і солодким,
густими хвилями тремтіння
хмільний у серце намиває мед...
І ми, сьорбаючи потрохи,
гуляючи з дощем на пару,
з дерев сухий опалий топчем смуток,
катастрофічно неминуче,
відкинувши усі дрібниці,
невпинно повнимось надії...
В обійми вересневих страхів,
в потоки наболівших ливнів,
забувши про серпневе сонце,
не передбачивши нічого,
стрибаєм в осінь, ніби птахи...

13-15.10.2005
* * *
Автор: Санжара Віталій E-mail Web-site| Додано: 06.06.2008
Переглядів: 461
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: